«Ми кривого танцю йдемо
і кінця му не знайдемо:
то вгору, то в долину,
то в рожу, то в калину».
Народившись у точці творення, промінь життя, як золотий кучерявий волосок, починає витися в потоках божественних енергій, творячи різні форми матеріального буття, звиваючись і розвиваючись, але ніколи не перериваючись, бо ціль його веселого «кривого танцю» — повернення до точки народження, до Першоджерела.
Ця сяюча нить життя, магічний «клубок долі», який зустрічаємо в українських казках, незбагненний лабіринт, котрий, замикаючись у сфері, творить безліч доріг і безліч комбінацій, — і є символічний образ вічного Буття.
Образ лабіринту, гармонійного танка ліній як символу Буття зустрічаємо у всій символіці людства. На території України знайдено найдавнішу в світі пам’ятку, вік якої, за свідченням науковців, — мінімум двадцять тисяч років. Це — знаменитий мізинський меандр, виписаний на кістці мамонта.
Меандрами називають звивини річки або ж геометричні узори зі зламаними чи вигнутими лініями. Лінії узору бувають плавними і творять образи сферичних площин, або різко заламаними, і їхні контури формують многокутні площини.
Традиційно в українській символіці м’які вигини символізують воду, впорядкований спокійний плин життя. Адже в живій природі вода сама формує своє русло за не видимими для людського ока законами переплетення і взаємоперетікання енергій. Турбулентність і ламінарність плину енергій, висловлюючись науковою термінологією, відображена і в формах орнаментального письма.
Ці лінійні орнаменти найчастіше зустрічаємо в розписі керамічних виробів, бо саме вони призначалися для зберігання рідин або зерна, і їхнє «кодування» космічною символікою підсилювало енергію вмісту посудин.
Меандрові узори зустрічаємо на писанках, де вони уособлюють танець життя, — той «кривий танок», яким дівчата «заряджали» землю і весь довколишній простір на врожай, на родючість і здоров’я.
«Завиточки», «баранячі ріжки» зустрічаємо і у вишиваних узорах — вони вінчають краї площинних геометричних узорів, «полів», вказуючи на розвій і розгортання енергій у просторі.
Ці звивисті узори, лабіринти підсвідомості — це своєрідні символи тернистого шляху до таїнств Духу, символи Дороги, що водночас служать дверима і перешкодою, відкривають і зачиняють шлях до пізнання.
Меандрові завиточки на вишиваних сорочках, — найчастіше саме на чоловічих, — символізують напрями виходу і вивільнення життєвих енергій, паростки сили.
Орнаменти, що творять безконечний танок однієї безперервної лінії, зустрічаємо у ткацтві: ними прикрашалися рушники, рядна, тканини для виготовлення одягу.
Що це було високе мистецтво — не варто й говорити, але не лише мистецтво виконання, а й духовного «зчитування» небесних вихорів, кодування присутності людського поля у безмірних полях вселенського буття. І це мистецтво понині вражає своєю довершеною магічною мудрістю і красою.
Можна допустити, що колись ці ткані узори служили для молитви, для концентрації духовної сили. І зараз у духовних практиках деяких релігій лабіринтові, меандрові узори використовуються так само, як вервиця, — як мнемонічний інструмент духовного росту (мнемоніка — сукупність правил і прийомів, які полегшують запам’ятовування великої кількості фактів, відомостей за допомогою штучних асоціацій чи певних символів).
Сама схема структури лабіринтового орнаменту у своїй основі співпадає зі структурою ДНК. У кожній найменшій клітинці людського організму щомиті відбувається феєричний «кривий танець» — танець життя.
«Повертаючи» завитки енергій на вишиваних орнаментах то вліво, то вправо, то вгору, то вниз, — вишивальниця своєрідно кодувала рух сил, через які людське тіло буде гармонізуватися у просторі відкритих енергій. І в цьому мистецтві кодування не могло бути дрібниць: так важливо було слухати ритм власного серця, довіритися відчуттям і внутрішній гармонії, котра допоможе вільно «рухатися» лабіринтами долі.
З ростом самосвідомості приходить усвідомлення того, що ми можемо за власною волею змінювати свої енергетичні динаміки. Ми розширюємо свій кут бачення і вміщуємо в поле зору ще більшу частину Всесвіту, сприймаючи його як велетенський калейдоскоп: найменше зміщення кута зору чи напряму енергії може повністю змінити фігурацію енергетичного орнаменту.
Саме наші наміри, воління, бажання — це та могутня сила, яка здатна змінювати, вибирати, формувати, модифікувати і організовувати первинні основи буття, або, як їх називають, патерни. Коли здійснюється будь-яка із цих дій, інформаційні поля, що формують матеріальний світ, змінюються. Вийшовши на рівень сотворення реальності, людина починає глибше розуміти явища, котрі її оточують. Це знали наші предки, і це готові «згадати» ми, бо сьогоднішній час у своїй домінуючій вартості проявляє польовий, а не груборечовинний світ.
Ми завжди можемо повернути свій «танок життя» з «долини» «вгору» — з «калини» у «рожу»: змінити негативні емоції на позитивні, і візуалізація цієї динаміки радості, оптимізму — на так званих «безконечниках», які завжди були присутні в обрядовій культурі наших предків.
Як співається у гаївковій грі, що творить «безконечник»:
Звію, звію, звію вінець,
Розвію, розвію, розвію вінець!
Все в цьому світі залежить від волі людини!
За мотивами книги
Чумарної М. І.
«Код української вишивки.»