Опубликовано

Руни безсмертя

обереги долі 12

Руна  Дороги  розкручує  Коло  промінне,

В  серці  зеленим  руном  проростає  любов.

Руна  Життя  заплітає  віночки  кармінно,

Руна  Безсмертя  цей  тан  вириває  з  оков.

Злото-блакитне  шиття  —  перші  пагони  світу  —

Сходять  на  райдужнім  тлі  білосніжних  Полів.

Пристрастю  Сонця,  жагою  Землі  променіти,

Буде  горіти  у  вічності  Долі  засів!

Руни-відлуння  найвищої  Долі  —  Любові  —

Линуть  крізь  вічність  у  простір  відкритих  сердець,

Творять  Життя  у  нетлінному  віщому  Слові,

Світла  для  Світу  ясний  невідквітний  Вінець!

У  нас  є  ще  одне  гарне  і  поетичне  слово,  котре  може  кинути  світло  на  таємниці  українського  орнаментального  письма:  це  слово  «руна»  (те  саме,  що  луна,  відлуння).

«Руни»  —  це  ще  й  молоді  пагони,  сходи,  зелена  поросль.  Руном  в  Україні  називають  суцільну  овечу  вовну  високої  якості.  Відповідно  це  слово  служить  для  означення  найвищої  якості.

Відомий  грецький  міф  розповідає  про  подорож  у  країну  Гіпербореїв  за  таємничим  золотим  руном.  Можливо,  в  цьому  міфі  ідеться  про  особливий  небесний  покров,  опіку  неба,  бо  в  українських  казках  та  колядках  часто  зустрічаємося  із  золоторунними  стадами,  які  символічно  уособлюють  зоряне  небо,  цілий  сяючий  всесвіт.

А  може,  аргонавти  шукали  якісь  написи  на  другій  стороні  таємничого  золотого  руна?

Молоде  пагіння  —  руно  —  має  збірний  аналог:  рунь.  Так  само,  як  і  самоназва  українського  племені  звучить  Русь.  Зеленоруса Русь  символом  краси  і  вічного  життя  вважала  квіти  руту  і  ружу.

Наводимо  ці  архетипні  слова  зі  звукосполученням  «ру»  не  випадково:  вони  —  в  основі  багатьох  світобудовних  моделей  і  понять  (рух,  круг  та  ін.)  Слово  «руна»  в  українському  контексті  як  відлуння  чогось  дуже  вартісного,  безціннного  (Знання?)

має  значно  ширше  символічне  значення,  ніж  назва  пісні  в  карело — фінських  народів  чи  літер  давньогерманського  алфавіту,  що  зберігся  переважно  в  скандинавів  у  написах  на  каменях  та  на  старовинній  зброї.

Чому  так  багато  уваги  приділяємо  слову  «руна»,  ведучи  мову  про  український  «космос»  —  орнаментальне  письмо  праукраїнців?

Тому,  що  наша  вишивка  —  це  і  є  таємниче  рунічне  письмо,  «золоте  руно»,  кожен  символ  якого  кодував  не  окремий  звук,  а  цілі  образи  світобудови,  енергетичні  поля,  магічні  ключі  і  коди.

Давайте  заглянемо  за  видимі  виднокола  знань  про  символічний  тайнопис  людства.  Можливо,  ця  мандрівка  допоможе  нам  краще  розуміти  самих  себе,  повніше  оцінити  вміст  «бабусиних  скринь».

обереги долі українська вишивка

 

За мотивами книги

Чумарної М. І.

«Код  української  вишивки.»

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>