Опубликовано

Вишивка — це космос

вишивка це космос 4

Грецькою  мовою  слово  «вишивка»  перекладається  як…  «космос».  Це  поняття  чітко  виводить  наше  мислення  з  побутової  ужиткової  сфери  і  змушує  замислитись  над  глибинним  поняттям  самого  українського  слова  «вишивка».  Корейський  оракул  Он  Ці,  виступаючи  в  Києві  на  початку  90-х  років,  зазначив,  що  українці  надто  мало  цінують  і  знають  свою  мову,  а  саме  «українська  мова  є  звуковим  ключем  Всесвіту»,  за  висловом  цього  оракула!

Задумаймося  над  сказаним  і  спробуймо  поглянути  на  слова  нашої  мови  як  на  кодові  ключі.  Бо  у  наших  пращурів  усе  співжиття  зі  всесвітом  було  магічним  дійством,  високо чуттєвим   вслуханням  у  його  тонкі  мембрани,  намаганням  у  всіх  речах  побуту  змоделювати  закономірності  вселенського  буття.

Маємо  в  нашій  мові  слова-синоніми  «поле»,  «нива»,  «лан».  Найбільш  узагальнене  поняття  —  поле:  знаємо  в  науці  магнітні,  енергетичні,  вібраційні,  мантійні  та  інші  поля,  кожне  із  цих  означень  з  певного ракурсу  дає  розуміння  того  вселенського  Поля,  яке  називаємо  Космосом,  Буттям.

На  його  неозорому  Полотні  засіваються,  сходять  і  розпадаються  в  пил  безліч  світів  різних  форм  і  барв  —  видимих  і  невидимих,  проявлених  і  не  проявлених  для  людського  сприйняття.

Древня  пам’ятка  давньоукраїнської  культури  «Велесова  книга»  вказує  на  те,  що  наші  предки  сприймали  світобудову  як  три  світи:  Яви,  Нави  і  Прави.  Права  укладена  Богом,  вона  вічна,  Нава  є  світом  потойбіччя   для  Яви  —  світу  земного,  видимого  (за  законом  дуальності  світів).

Ця  книга  поетично  говорить  про  те,  що  по  неозорому  полі  Прави  (Божого  задуму,  ідеї  Буття)  снується  пряжа  —  «полотно»  світу  Яви,  проявленої  матерії.  А  по  тій  «пряжі»  тече  життя.

Так  і  бачимо  перед  мисленим  зором  це  безмірне  біле  Поле,  Полотно,  по  якому  снується   прядиво  Життя  в  земному  світі.

Це  велетенський  Рушник  Долі  (Той,  хто  рухає  Долею,  запрограмовує  її).

Саме  звідси,  з  цього  глибинного  Знання  про  закони  світотвору  —  весь  космос  української  звичаєвої  культури:  у  давніх  колядках  оспівується  Явір  високий  (Дерево  Яви),  що  стоїть  посеред  неозорого  моря,  а  всі  гілки  його  по  обидва  боки  символізують  розгалуження  світобудови.

Колись  українці  відчували  свій  магічний  зв’язок  зі  світом  рослин,  тварин,  мінералів.  Біля  хати  садили  явора,  якщо  в  сім’ї  народжувався  син,  вербу,  липу  чи  калину  —  якщо  народжувалася  дівчина.  Народжені  водночас,  явір  і  молодий  парубок  перебували  у  такому  тісному  спорідненому  зв’язку,  що  коли  в  дорозі  із  сином  траплялося  якесь  лихо,  батьки  вже  бачили  це  по  своєму  яворі:  у  нього  або  гілка  всихала,  або  й  ціла  крона.

У  своєму  городі  —  «саду-винограді»  —  кожна  дівчина  висівала  ціле  море  квітів,  і  це  теж  було  засобом  «поспілкуватися»  зі  світом  вселенської  любові,  бо  пахощі  і  барви  квіткового  царства  передавали  свою  силу  і  опіку  через  омивання  тіла  відварами  і  настоями  з  трав.  Квіти  були  «зв’язковими  кохання»,  творячи  неповторну  ауру  відчуття  спорідненості  душ,  беручи  участь  у  приворотній  магії.

До  того  ж,  давні  українські  міфологічні  легенди  розповідали  про  те,  що  у  вінку  із квітів  колись  зійшла  на  землю  богиня  вселенського  Ладу,  Гармонії  —  Лада-Жива.  Саме  її  іпостась  —  Ладу-Лелю,  богиню  весни  і  світла,  вшановували  у  дохристиянські  часи  на  свято  Красної  гірки  (5  травня).  У  цей  день  дівчина-Леля,  убрана  зеленим  листом  і  квітками,  благословляла  дівчат  ритуальними  стравами:  сиром,  маслом,  крашанками  під  час  їхніх  святочних  хороводів  на  горах.

вишивка

За мотивами книги

Чумарної М. І.

«Код  української  вишивки.»

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>